"Рівне вечірнє"

Юрій Гичун: «З бронзовою медаллю чемпіонату Європи ніхто навіть не привітав»

№98, 29-12-2005

На чемпіонаті Європи з кросу, який проходив у Голландії, рівнянин Юрій Гичун у складі української команди здобув бронзову медаль. Це були перші нагороди, які здобули на подібних змаганнях атлети з колишнього Союзу. Раніше незмінно у цій дисципліні домінували іспанці, португальці, французи.

— Змагання проходили у парку міста Тілбург. Була спеціально підготовлена дистанція, маршрут 9800 м був залитий водою, створені усілякі штучні перешкоди: мости, рови, — розповідає Юрій. — Крос є дуже складною дисципліною, і не лише через місцевість, якою він проходить, він є до певної міри абсолютною дисципліною, адже участь у ньому беруть як спортсмени, що бігають на 1500 м, так і марафонці. Тобто одночасно вийшли на старт чемпіони та призери світу, Європи у різних дисциплінах. У кросі потрібна одночасно швидкість того, хто біжить на 1500 м, і витривалість спортсменів, що бігають на довгі дистанції.

— Розкажи детальніше про систему проведення саме командного забігу, в якому ти здобув медаль.

— Від кожної команди стартувало шість спортсменів, у залік йшло четверо кращих. Місця, які вони посіли, додавалися і ділилися на чотири, і таким чином визначалося місце команди. Завдяки дуже вдалому виступу Сергія Лебедя, який був першим в особистому заліку, у підсумку ми були третіми, зовсім трішки відставши від іспанців. Я посів загальне 27-е місце, проте в нашій команді у мене був четвертий результат, тобто я потрапив до заліку. У командних кросах є певна стратегія. Наприклад, ми розрахували, щоб бути в призерах, потрібно, щоб перші чотири спортсмени були у тридцятці, так і сталося. Мені довелося терпіти біль, адже ще на першій третині дистанції я травмувався, треба було сходити, але якби я зійшов, команда не отримала б медалі. Взагалі, наш виступ став великим сюрпризом, ніхто від України такого не очікував.

— Це найвищий успіх у твоїй кар’єрі?

— Так. Раніше я був восьмим на чемпіонаті Європи у стіпл-чейзі. Останні роки перейшов на марафон — треба чимось заробляти на життя. Хоча й «стіпл» теж не залишаю, на чемпіонаті України цього року був другим після Слободенюка.

— Як Батьківщина зустріла призера чемпіонату Європи?

— У Києві усі шоковані. А ось у Рівному кажуть, що в призери я потрапив випадково, і взагалі, що ця дисципліна нікому не цікава, адже вона не є олімпійською. З обласного управління фізкультури та спорту навіть ніхто не привітав. Коли я прийшов до облспортуправління просити гроші на підготовку до чемпіонату України з кросу, мені п.Дудуладенко, який відповідає за легку атлетику, відповів, що це недоцільно. Знайшов 2000 гривень і поїхав на збір за свої. Повернувся зі збору, збираюся вже безпосередньо на чемпіонат України до Кіровограда, а мені в облспортуправлінні кажуть, що від нашої області на цей чемпіонат ніхто не їде. Знову поїхав за свої, хоча пізніше, коли я виборов срібну медаль, мені гроші повернули. Підготуватися до чемпіонату Європи мені допоміг французький клуб, за який я виступаю на деяких змаганнях, для них це престижно. Також хочу подякувати за допомогу ОШВСМ, обласному управлінню СБУ та спонсору — фірмі «Водограй-продукт».

— Які наступні старти?

— Зараз готуюся до чемпіонату Європи з марафону, весною буде відбір. Надалі збираюся виступати за область у стіпл-чейзі на чемпіонаті України.